Ресторан Гільдія

Оновлено. Знизив оцінку за непрофесійність представників закладу у наданні зворотного зв'язку. За моїми плечима досвід професійної оцінки закладів громадського харчування у 38 країнах. ***** Осучаснена і дорога версія типового кафе радянської епохи: один з небагатьох закладів Вінниці, про які мало хто знає, але багато хто високо оцінює:) Локація зрозуміла більшості автомобілістів Вінниці, а для пішоходів — нетрі мікрорайону Корея. Зручно тільки на авто або якщо ви тут живете (тоді ви вже були в цьому ресторані). Інтер'єр без сумніву головна гордість власника. Чудовий масивний зруб, але звукоізоляція практично відсутня, тому враховуйте, що і ваші розмови, і розмови сусідів будуть лунати одним фоном. Обслуговування непогане, офіціант орієнтується по меню і доволі швидко відповідав, чого в меню немає) Відсутність бограча — особливо додало суму) Кухня — окрема історія, в якій зійшлися ностальгічні емоції та сьогодення:) Шніцель (upd. власника образила назва шніцель, вибачаюсь. Телятина в паніровці з сиром:), який приносив би мені задоволення в студентстві, зараз принесе печію, вітамінний салат готувала закохана людина, в якої багато солі) а от смажений карась — хороший (хоча до еталону з кафе "Карась" на Тяжилові сильно далеко). З очевидних плюсів також тепло в кабінках, а з мінусів — порогова вхідна група в санвузол. Таке розкішне приміщення може дозволити собі невеличкий пандус, щоб люди з інвалідністю теж відчули себе рівними. Дякую вам за роботу та бажаю успіху в розвиткові! Після відвідування Гільдії залишилося два різних за змістом, але однакових за радістю відчуття. Перше: я щиро радий, що такі величезні інвестиції у ресторан знайшли свою цільову люблячу аудиторію. Друге — ця аудиторія не я.