Спеціальна школа-інтернат №26

Коли малому виповнилося 5 років почала підбирати школу, це був дуже ретельний підбір. Спілкувалася з мамами у яких "такі особливі" діти, з вузькими фахівцями (щодо стану малого) з працівниками освітньої сфери. За результатами було обрано цю школу. Я туди дзвонила кілька разів, мені все подобалося, але я припустилася помилки, туди не їздила і не говорила з керівництвом. Перед поїздкою підготувала всі документи (з такою дитиною і в наш час це було не просто) і була готова оформляти дитину в цей "дивовижний" навчальний заклад. Наперед повідомила на роботі, що затримаюся. Почнемо з того, що директор запізнилася на роботу, мене попросили почекати, коли вона прийшла мені ніхто не сказав, мабуть вирішили, що подібну особу можна чекати скільки завгодно і людям особливо нічим зайнятися. Прождав енну кількість часу я вирішила уточнити коли прийде директор, виявилася вона вже на роботі)) Розмова була дуже короткою, людину мало цікавила моя дитина, її більше цікавило звідки я "така" приїхала і бажання пояснити як мені потрібно жити і спілкуватися. Коли я почала забирати документи, вона не хотіла їх віддавати. Загальне враження: директор горда, не компетентна, не вміє спілкуватися з людьми, не цінує чужого часу. І на останок. Я корінна Киянка, а вас таки бачу вперше (сподіваюся і в останній) раз, а ви мені вже не приємні)