Кафе КАРАТ

Знаєте, часом обставини стають сильнішими за нас, змушуючи на необдумані вчинки. Але в той же час, випадковості можуть принести успіх та удачу. Так сталося зі мною. Був тихий липневий денек, я спокійно лежав на дивані, попиваючи кришталево чисте пиво, мріючи про те, що закінчивши шостий літр, піду за сьомим. Я встав, млосним поглядом, сповненим втоми і ненависті до світу, глянув на себе в дзеркало. Похмуро... Ким я став?... Мені терміново потрібна була нова доза алкоголю, щоб перекрити потік думок у моїй голові. Я вбіг у АТБ, попутно збиваючи охоронця, взяв його, таке рідне і кохане, тремтячими від хвилювання руками поніс його на касу .... Мені відмовили. Такого болю я не відчував ніколи, серце стислося, з грудей вирвався крик, я впав на підлогу. Прокинувся я вже біля Озерки. В очі вдарило яскраве світло і шум нічного базару. На вивісці кафе навпроти красувалися літери, які потім перевернули моє життя... КАРАТ. в епоху тотальної заборони алкоголю після 10, цей маленький, але такий затишний подарунок долі врятував мене. З ним пов'язані найкращі спогади мого життя. Люблю його, як не любив нікого раніше. Дякую, що ти є в моєму житті.