Круги КНЕУ

Одного дня, коли лагідні сонячні промені огортали мене наче шовкове покривало, а вітер колихав моє волосся, немов хотів кружляти з ним у вальсі, я прямувала до Авалону, з бажанням насолодитися атмосферою вечірнього Києва у прекрасному місці. Але на своєму шляху мій погляд зачепив цей затишний тихий куточок, що так виділявся на фоні бурхливих кам’яних джунглів… Моїй цікавості не було меж. Я була зачарована ангельськими співами, що доносились з цього загадкового місця. «Чи це не ті співи,» - подумала я, - «що у Моцарта творах лунали?». Ні. Вони причарувати мене навіть більше. Мене не покидали думки, що ж приховує цей таємничий дворик, що його «Круги» називають. Зайшовши, я зрозуміла, що всі ці роки я лиш існувала, в той час як ці люди - ЖИЛИ! Вони жили яскраво, вільно, вони горіли, і очі їх сяяли, що жодна зірка на небі так не сяє. З перших секунд мене затягнув цей вихор безсонних ночей, дух вічного свята, нескінченних гулянь, найщиріших емоцій та почуттів. В цю мить я осягнула сенс буття…За все своє життя мені не доводилося бачити нічого чарівнішого, немов би я опинилася у казці, чи мов у сні наяву. Всім рекомендую 10/10.